РОСІЙСЬКІ СВЯТА
Буде
і на нашій вулиці свято.
(Російська прислів'я.)
Святковий календар
Вікторина "Наші свята"
Вірші до Дня народної
єдності (4 листопада)
Вірші, загадки та
прислів'я про Масниці
Вірші і поздоровлення до Вербної неділі
Вірші про вербу
Вірші про Великдень
Привітання з Великоднем в
віршах
Вірші до
Дня захисту дітей (1 червня)
Вірші, загадки,
прислів'я, вікторина до Медового Спасу
Вірші,
загадки, прислів'я, вікторина до Яблучного Спасу
Вірші, загадки, прислів'я, вікторина до Горіхового Спаса
В 2014 році
Вербну неділю 13 квітня
Великдень 20 квітня
Вірші
про вербу - символ весни
Квітень
Верба, верба, верба,
Верба зацвіла.
Це значить, - вірно,
Що весна прийшла
Це значить - вірно,
Що кінець зими.
Самий, самий перший
Засвистів шпак.
Засвистів у скворечне:
Ну, тепер я тутешній.
Але весні не вірте,
Чути вітру свист.
Вітер, вітер, вітер
По дорогах вертить
Торішній лист.
Всі квітня жарти!
Сільський дитячий садок
Вранці скинув шубки,
Опівдні - снігопад.
Але не так уже кепсько
Справи,
Якщо верба, верба
Верба зацвіла.
(А. Барто)
Вже верба вся пухнаста...
Вже верба вся пухнаста
Розкинулася навкруги;
Знову весна запашна
Війнула крилом.
Станицею хмаринки носяться,
Тепло осяяні,
І в душу знову просяться
Чарівні сни.
Скрізь разнообразною
Картиною зайнятий погляд,
Шумить юрбою праздною
Народ, чого-то радий...
Якоюсь таємницею жаждою
Мрія розпалена
-
І над душею кожного
Проноситься весна.
(А. Фет)
Золоті баранчики
Весна ще не пошила
Лісами, полями сорочки,
Лише верба розпустила
Кучеряві баранці.
Баранці золоті
Біжать по тонких гілках,
Веселі, живі,
Як маленькі дітки.
Розпустила кучері верба
Ще в лісі туманно, глухо,
Але над річкою, під кручею
Одяглася золотистим пухом
І розпустила кучері верба.
Наче хмара спустилася
З небес на маленькі нирки.
Зазеленіло, перетворилося
У живі, теплі грудочки.
Верба
Сяйво, плескіт і щебет у дворі...
А верба вся пухнастого сріблі:
Ось-ось зірвуться так і відлетять
Грудочки цих сіреньких каченят.
Притронешься, погладиш
- як ніжні
Довірливі первістки весни!
(Е. Благинина)
Верба
Як мені верба подобається -
Пушистенькие нирки!
А під кожною ховається
Молоденький листочок!
Ну, і верба! Ну, хитра!
А ще й модниця!
В манто сіренькому вона,
Щоб не заморозитися!
А засвітить сонце яскраво,
Лід на річці рушить,
Вербі відразу стане жарко -
Листочки відкриються.
І сіру шубку свою
Відкине без печалі,
Щоб у своєму рідному краю
Ми весну зустрічали!
(Ст. Скалдіна)
Верба
Жовта Верба пухнаста,
Ніжність зелені колом.
Казки аура промениста,
Вечір синім сріблом...
Небо радості вінчальне
Різнобарвним кришталем.
Зірок сяйво обручку
Ніч расцветило вогнем...
Золотого шовку платтячко,
Світло очей - блакить.
Вербі, сонячної красуні,
Усміхається Весна...
(Валері Вашест)
Гілочки верби в кришталевій вазі
Верба вже розпустилася.
А я в неї, немов закохалася!
Милі пухнасті нирки.
Я гілок нарву собі. Точно!
У кришталеву вазу поставлю
І цим Весну я прославлю!
Дивлюся я на вербу. Так ніжно!
Вона прикрашає старанно.
Мій будинок, мою кімнату. Мило!
І життя -
вже не так постыла.
Верба вже розпустилася.
А я в неї, немов закохалася!
(Тетяна Дюльгер)
Верби
Верби овіяні
Вітром нагрітим,
Ніжно виплекані
Ранковим світлом.
Гілки великодні,
Ніжно сумні,
Дивляться веселими,
Шепочуться з бджолами.
Кладовище мирне
Мліє квітами,
Спів клирное
Ллється хвилями.
Світло-сумні
Великодні пісні,
Виплекані серцем,
Вічним овіяні.
(К. Бальмонт)
Верба - наша пальма
Вранці ще морозить,
Але весь день коштує тепло.
Сонце ллє проміння на землю
Сліпуче світло.
І, як звістка весни прийшла,
Під диханням теплоти,
Розцвіли і запушились
Верби білі квіти.
Верба, верба - наша пальма -
Ти на вигляд зовсім проста!
Але тобою ми зустрічаємо
До нас прийдешнього Христа.
Тому і ми віддаємо
Кожен рік, весною, знову
Білої верби нашу ніжність,
Нашу ласку і любов.
(М. Стремин)
Немає в Росії зелених пальм...
Немає в Росії зелених пальм,
Лише березоньки та клени,
Так пушится над водою
Гілка верби молодий!
Верба гілки дарує нам -
Віднесемо їх у божий храм,
І під дзвін
Їх покладемо біля ікон!
Ой, верба, верба, мені не любити...
Ой, верба, верба, мені не любити
Твоїх гілок, схилених над водою.
За ніжну печаль дякувати
Тебе я не втомлюся перед долею.
Коли мені сумно, я йду до тебе.
Мене гілками крихкими приховуєш.
І я шепочу, ніби в маренні,
Про те, про що і без мене ти знаєш.
З тобою ділю я радості свої,
Ти обіймаєш ласкаво за плечі.
І відбиваючись у водах, ми стоїмо,
І душу мені тоді ти ніби лікуєш.
В тобі лише, верба, сила чаклунства -
Весна приходить з вербною неділею.
Я розумію - ти була права,
Коли ронила у річку лист осінній.
Ронила ти тоді мою печаль,
І всі тривоги несли води.
І для мене світліше стала даль,
Бажанішим заходи й сходи.
Відрадно, верба, мені з тобою бути,
До тебе йти з будь моєю бідою.
І хіба можна, верба, не любити
Твоїх гілок, схилених наді мною.
(Джерело: http://www.chitalnya.ru/work/299767/)
З
НАМИ БОГ
(Православна абетка Анни
Новомлинской)
Вірші про весну
нагору
▲
|